Чимало митців і науковців за життя вважалися диваками – через свою виняткову пунктуальність, надмірну акуратність, чітко визначений розпорядок дня, перебільшену заклопотаність власним здоров’ям тощо. Гіпертрофована увага до деталей і формальних правил є визначальною особливістю педантично акцентуйованих особистостей, або ж ананкастів (за класифікацією К. Леонгарда). Вони відповідальні, сумлінні, дисципліновані й водночас схильні до нав’язливих думок, страху припуститися помилки. Люди із цим типом характеру зазвичай стримані, але здатні гостро реагувати на порушення порядку, який для них є фундаментальним. Завітайте до Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки в відділ наукової медичної літератури та ознайомтесь із журналом "Нейроньюс" №4 за 2026 рік, де в повному обсязі представлена стаття про педантизм відомих людей.
Іван Нечуй-Левицький
Класик української літератури Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838–1918) відомий як автор повістей «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», «Хмари» й інших творів про життя селян та інтелігенції. За словами біографа, письменник вів «якесь розмірене, майже машинове життя». Усі його звички були незмінними і чітко регламентованими. У наперед визначені години чоловік працював, регулярно видаючи кожного року по одній повісті й кілька оповідань. Містяни посміювалися, що за ним можна звіряти годинник, адже щодня рівно о 15:00 Іван Семенович вирушав наодинці на прогулянку й завжди тим самим маршрутом — Володимирською вулицею до фунікулера і назад Хрещатиком.
Спати митець лягав рівно о 22:00 – незалежно від обставин. Так, 1904 р. українська громадськість широко відзначала 35-річчя його літературної діяльності, привітатити його приїхали такі відомі діячі, як М. Коцюбинський, Б. Грінченко, Д. Яворницький, М. Лисенко, Олена Пчілка та багато інших. Після урочистої частини відбувся бенкет. Іван Семенович уважно слухав віншувальні промови, а потім раптово підвівся і сказав, що мусить уже йти, бо о 22:00 має спати. Гості збентежилися, але продовжували святкування до півночі вже без ювіляра.
Цікаво, що Нечуй-Левицький став першим пенсіонером Української народної республіки. Так, 30 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила призначення йому персональної пенсії, яку, однак, не встигли виплатити, бо за три дні самотній митець помер у доброчинному притулку від недоїдання.
Чарльз Дікенс
Англійський прозаїк Чарльз Дікенс (1812–1870) увійшов у історію світової літератури завдяки своїм романам «Пригоди Олівера Твіста», «Девід Копперфільд», «Холодний дім» тощо. У хлопця було важке дитинство: коли батько-клерк через борги потрапив до в’язниці, він як старший син із восьми дітей змушений був залишити школу і в 12 років піти за копійки працювати на фабрику. Один із його автобіографічних героїв говорить: «Я ніколи б не зміг нічого досягти в житті без
тих звичок, які виробив у себе: акуратність, пунктуальність, старанність». «Я точний, як годинник на будівлі Головного штабу», – характеризував себе Дікенс. На призначені зустрічі він завжди приходив вчасно і ніколи не пробачав тих, хто спізнювався. Розписаним до хвилини був протягом багатьох років і розпорядок його дня. Письменник прокидався чітко о 7:00, снідав о 8:00, із 9:00 до 14:00 (з незначною перервою на обід) працював у кабінеті, а потім здійснював 3-годинну прогулянку. Вечеря відбувалася о 18:00 та, як усі інші прийоми їжі, це означало, що вся сім’я мала сісти за стіл із першим ударом годинника. Сім’ю ж Чарльз мав велику: в нього та його дружини Кетрін народилося десятеро дітей, і всі вони беззаперечно дотримувалися правил і вимог тата, а він пильно за цим стежив.
Педантизм Чарльза проявлявся і в надмірній прискіпливості до деталей інтер’єру. Всі меблі в будинку митця розставлялися згідно з його задумом: місце кожного стільця чи стола було визначене із точністю до квадратного дюйма. Наділений фотографічною пам’яттю, митець щодня обходив усі кімнати з перевіркою, а також не забував зазирнути до стайні, псарні й у сад. Від’їжджаючи у справах, він писав дружині: «Слідкуй, щоб предмети стояли на своїх місцях. Ненавиджу безлад». А коли Дікенс зупинявся в готелі – навіть на одну ніч, то обов’язково змінював усю обстановку номера, а свої речі розкладав із такою ретельністю, ніби збирався прожити там кілька місяців.
Льюїс Керролл
Керролл ніколи не одружувався і 47 років прожив Оксфорді, де мав репутацію педанта. Його лекції були «сухими» та монотонними, а студенти потерпали від його повчань. Чоловік суворо дотримувався розпорядку дня працював, їв і прогулювався завжди у чітко визначений час.
Навіть із найнезначніших приводів він розробляв цілі меморандуми й укладав брошури, наприклад, «Вісім-дев’ять мудрих слів про те, як писати листи» або рекомендації для бібліотек, як краще розставляти книги. До речі, це саме Керроллу належить ідея вказувати назву книги на корінці, щоб її було легше знайти.
Водночас одним із найпристрасніших захоплень, якому митець присвятив 24 роки, стала дагеротипія (ранній спосіб фотографування). Мокрий колодієвий процес, що лежав у її основі, був надзвичайно складним і потребував неабиякої марудності в роботі з реактивами. Льюїс зі справжньою одержимістю не лише дотримувався всіх технологічних тонкощів, а й багато уваги приділяв мистецькій складовій, ретельно підбираючи моделі та розробляючи композицію. Це зробило його одним із найкращих майстрів художньої фотографії вікторіанської доби. Незважаючи на суто англійську консервативність, Керролл радо вітав усі інновації та навіть сам здійснив кілька винаходів — наприклад, нові моделі велосипедного керма, мірної шкали для рідин, поштової скриньки, конверт із клейкою стрічкою тощо. Він жив досить скромно, але регулярно допомагав родичам і жертвував благодійним фондам.
Іммануїл Кант
Німецький філософ, один із центральних мислителів епохи Просвітництва 
Іммануїл Кант (1724–1804) є творцем видатних праць «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика судження» тощо. Він народився у багатодітній глибоко релігійній сім’ї ремісника. Маючи ваду розладу скелету (зменшений об’єм грудної клітки) та схильність до іпохондрії, він чим далі більше переймався власним здоров’ям і приблизно до 40 років розробив цілу систему «максим» – спеціальних правил, суворе дотримання яких сприяло продовженню його життя. Власна система підтримання здоров’я Канта отримала назву дієтетика. Оскільки він не довіряв лікарям, а медичні препарати називав отрутою для своєї слабкої нервової системи, то поставив за мету запобігати виникненню хвороб. Наприклад, одним із постулатів мислителя було тримати голову, ноги і груди в холоді. Тому в його спальні вікна мали бути зачинені круглий рік, щоб зберігати постійну температуру +15 °C. «Якщо ти не керуєш своєю натурою, то вона керує тобою», — писав Кант.
До старості філософ не мав помітних проблем зі здоров’ям, але на схилі віку його вироблений розпорядок життя дав збій на тлі розвитку в нього деменції (детальніше про це читайте в «НейроNews», № 7, 2012).
Англійський натураліст Чарльз Дарвін (1809–1882) є основоположником теорії еволюції та автором фундаментальної книги «Походження видів шляхом природного відбору». У молодості Дарвін відзначався міцним здоров’ям, був спортивним і витривалим. Проте незабаром після повернення з експедиції в нього проявилися ознаки хвороби нез’ясованої етіології, яка переслідувала його наступні три десятиліття (детальніше про це — в «НейроNews», № 3–4, 2022). Занепокоєний різними симптомами, чоловік щодня (зранку і ввечері) занотовував найдрібніші нюанси свого фізичного та психічного самопочуття до спеціального щоденника, вказуючи також застосовані ліки і процедури. Через нездужання Чарльз переїхав із сім’єю з Лондона в село та виробив для себе чіткий режим, якого незмінно дотримувався з точністю до хвилини впродовж 40 років. Цікаво, що післі 60 років стан здоров’я Дарвіна різко поліпшився, й останнє десятиліття він прожив в несподівано хорошому самопочутті, але свій установлений порядок уже не змінював.
Чарльз Дарвін
Немає коментарів:
Дописати коментар