Гепатит: шляхи передачі та профілактика (28 липня – Всесвітній день боротьби з гепатитом)

 

28 липня відзначається Всесвітній день боротьби з гепатитом – важлива дата, встановлена Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) з метою підвищення обізнаності про вірусні гепатити та їхні серйозні наслідки для здоров’я.

Цей день обраний не випадково – він присвячений дню народження доктора Баруха Блумберга, який відкрив вірус гепатиту B та отримав за це Нобелівську премію.

 

Мета заходів до цього Дня – підвищити обізнаність світової громадськості про симптоми, методи діагностики, скринінгу, профілактики та лікування гепатитів, особливо групи В і С, а також пов’язаних з ними захворювань, охоплення населення вакцинацією проти гепатиту В та її інтеграцію в національні програми імунізації, привернення уваги урядів і неурядових організацій до необхідності надання підтримки людям з гепатитом В і С.

Статистика свідчить, що в середньому кожна дванадцята людина в світі є носієм вірусу гепатиту В або C, проте рівень обізнаності людей про ці захворювання є вкрай низьким. Захворювання починається поступово, перебігає без симптомів і не проявляється тривалий час, тому гепатит (особливо, С) іноді називають “лагідним убивцею”.

Існує 8 типів вірусів гепатиту: A, B, C, D, E, J, F, TT. Вірусний гепатит А та Е – це гострі кишкові інфекції з переважним ураженням печінки. Джерелом зараження є хвора людина в початковому періоді захворювання. Вірус передається через забруднену воду, продукти харчування, брудні руки за умов недотримання гігієнічних норм. Гепатити B і C передаються при порушенні цілісності шкірних покривів, зокрема, статевим шляхом, під час пологів, хірургічним шляхом, під час переливання крові та її компонентів, внаслідок використання нестерильних інструментів та виробів медичного призначення, під час пірсингу, татуювання, а також через засоби для дотримання особистої гігієни (зубна щітка, бритва, ножиці).

Вираженість симптоматики при гепатиті залежить від типу вірусу. Захворювання може проявлятися збільшенням печінки, болем у правому підребер’ї, відчуттям важкості у цій ділянці, диспепсичними явищами, жовтяницею та свербінням шкіри, підвищенням температури тіла, нудотою, блювотою, потемнінням сечі та знебарвленням випорожнень, загальною слабкістю та зниженням працездатності. Гепатит може перебігати безсимптомно або із слабко вираженою симптоматикою, тоді людина не підозрює про наявність у неї захворювання.  

 

 Щоб уникнути інфікування вірусними гепатитами А і Е, необхідно: використовувати для пиття, миття посуду, овочів та фруктів лише перекип’ячену воду, ретельно мити руки з милом, використовувати індивідуальні рушники, вживати якісні продукти харчування. Переривання шляхів передачі парентеральних вірусних гепатитів забезпечують наступні санітарно-гігієнічні заходи: в побуті необхідно використовувати індивідуальні засоби особистої гігієни, уникати травмувань.

Під час отримання медичної допомоги у медичних закладах, косметологічних процедур у салонах необхідно звертати увагу на наявність стерильних одноразових виробів медичного призначення, стерильного інструментарію, дезінфікуючих засобів для обробки рук та стерильних одноразових медичних рукавичок у медичного персоналу. З метою профілактики статевого шляху передачі інфекції слід уникати випадкових статевих контактів, використовувати індивідуальні засоби захисту. Попередження професійних заражень у лікувально-профілактичних закладах досягають чітким дотриманням правил протиепідемічного режиму, особливо у гемодіалізних, хірургічних, гінекологічних, пологових, стоматологічних та інших відділеннях, у лабораторіях у яких медичний персонал контактує з кров’ю. При виконанні будь-яких парентеральних втручаннях та маніпуляціях необхідно використовувати гумові медичні рукавички. Єдиним ефективним засобом профілактики вірусних гепатитів А і В є вакцинація. 

 

Завітайте до Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки до відділу наукової медичної літератури  і ознайомтеся з цікавою та корисною інформацєю, яка представлена на книжковій виставці "Гепатит: шляхи передачі та профілактика". 

Список літератури    

Епідеміологія: протиепідемічні заходи : навч. посіб. / М. Д. Чемич [та ін.]. – Вінниця : Нова Книга, 2020. – 288 с.

Інфекційні хвороби : підручник / за ред. О. А. Голубовської. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Київ : Медицина, 2018. – 688 с.

Інфекційні хвороби : підручник / за ред. В. М. Козька. – Київ : Медицина, 2019. – 312 с.

Інфекційні хвороби у дітей : підручник / за ред. Л. І. Чернишової. – 2-ге вид., випр. – Київ : Медицина, 2017. – 1016 с.

Перлемутер Ґ.          Внутрішня історія. Приховані сили вашої печінки / Ґ. Перлемутер ; пер. з фр. В. Космідайло. – Харків : КСД, 2022.  

Порохницький, В. Г. Вірусні гепатити / В. Г. Порохницький,    В. С. Топольницький. – Київ : Книга плюс, 2010. – 480 с.

Скачко, Б. Г. Гепатит. Профілактика. Лікування. Реабілітація / Б. Г. Скачко. – Київ : Медицина, 2006. – 224 с.

Степанов Ю. М. Раціональна гепатологія : навч. посіб. / Ю. М. Степанов, М. Я. Доценко, В. П. Мірошниченко ; Мін. охорони здоров'я України, Центр. метод. кабінет з вищ. мед. освіти України, Дніпропетр. держ. мед. акад., Запоріз. мед. акад. післядипл. освіти. – Дніпропетровськ ; Запоріжжя : Свідлер, 2005. – 184 с.

***

Барна О. М. Менеджмент вірусних гепатитів у практиці сімейного лікаря / О. М. Барна, В. О. Малєєва, Л. О. Матяш // Мистецтво лікування. – 2020. – № 9. – С. 50–52.

Бондаренко А. М. Екстрена профілактика гемоконтактних гепатитів і ВІЛ-інфекції у військовослужбовців в умовах війни / А. М. Бондаренко // Інфекційні хвороби. – 2024. – № 1. – С. 40–54. – Бібліогр. в кінці ст.

Боярчук, О. Р. Гострий гепатит невідомої етіології у дітей: аналіз можливих етіологічних чинників / О. Р. Боярчук, В. В. Павлишак // Здоров'я дитини. – 2023. – Т. 18, № 4. – С. 70–80.

Вірусний гепатит В у дітей : стандарт медичної допомоги // Дитячий лікар . – 2025. – № 3. – С. 33–38.

Вірусний гепатит С. Клінічна настанова, заснована на доказах (продовження) // Здоров’я України. (Гастроентерологія. Гепатологія. Колопроктологія). – 2023. – № 1. – С. 14–17.

Гончарова Ю. О. «Жовті дракончики», або Причини пролонгованої неонатальної жовтяниці / Ю. О. Гончарова // Здоров’я України ХХІ сторіччя. – 2025. – № 2 (Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія). – С. 17.

Господарський І. Я. Можливості протифіброзної терапії після елімінації вірусу гепатиту С / І. Я. Господарський, Н. М. Гаврилюк, О. В. Прокопчук // Інфекційні хвороби. – 2018. – № 1. – С. 14–20.

Кому варто робити тест на вірусні гепатити хоча б раз на рік? // Журнал головної медичної сестри. – 2020. – № 12. – С. 6.

Копча В. С. Жовтяниці у вагітних / В. С. Копча // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2025. – № 1/2. – С. 26–32.

Копча В. С. Медикаментозні та вірусні гепатити: нюанси диференційної діагностики / В. С. Копча [та ін.] // Інфекційні. хвороби. – 2023. – № 2. – С. 52–59.

Кушнір І. Е. Сучасний менеджмент автоімунного гепатиту / І. Е. Кушнір, В. М. Чернова, Т. А. Соломенцева // Здоров'я України XXI сторіччя. – 2025. – № 8. – С. 18–19.

Лептоспіроз та його коінфекція з хронічним гепатитом В / Н. Ю. Вишневська, Я. І. Йосик, Ю. А. Вишневська // Інфекційні хвороби. – 2025. – № 2. – С. 91–95.

Лікування захворювань печінки під час вагітності. Клінічні рекомендації EASL // Здоров'я України (Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія). – 2023. – № 5. – С. 12–13.

Медикаментозні та вірусні гепатити: нюанси диференційної діагностики В. С. Копча [та ін] // Інфекційні хвороби. – 2023. – № 2. – С. 52–59. : табл. – Бібліогр. в кінці ст.

Москалюк В. Д. Порівняння ефективності різних схем терапії хворих на хронічний гепатит С на фоні ВІЛ-інфекції та без неї / В. Д. Москалюк, І. В. Рудан // Інфекційні хвороби. – 2022. – № 2. – С. 32–38.

Мудра Ю. С. Якість життя та психоемоційний стан вагітних із вірусним гепатитом В / Ю. С. Мудра // Здоров'я жінки. – 2023. – № 2. – С. 22–27.

Незгода І. І. Оцінка ступеня тривожності у дітей із хронічними вірусними гепатитами В і С: діагностичні можливості шкали тривоги Гамільтона / І. І. Незгода, Я. М. Демчишин // Український медичний. часопис. – 2023. – № 5. – С. 113–116.

Сергеєва Т. А. Особливості епідемічного процесу гепатиту в Україні під час епідемії COVID-19 та воєнного стану / Т. А. Сергеєва, В. І. Задорожна, Н. С. Бугаєнко // Інфекційні хвороби. – 2024. – № 2. – С. 13–29. : табл. – Бібліогр. в кінці ст.

Синдром жовтяниці в хірургії та інтенсивній терапії / І. М. Ячник, Н. П. Карпенко, О. В. Метленко // Ліки України. – 2023. – № 8. – С. 32–37. – Бібліогр. в кінці ст.

Стандарт медичної допомоги «Вірусний гепатит В у дорослих» : Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27 січня 2025 року № 165 // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2025. – № 4. – С. 31–43. : табл.

Циганчук О. Медики – група професійного ризику для вірусних гепатитів / О. Циганчук // Практика управління медичним закладом. – 2021. – № 4. – С. 18–21.

Циганчук О. Медичний персонал – група підвищеного ризику для вірусних гепатитів / О. Циганчук // Практика управління медичним закладом. – 2020. – № 10. – С. 20–24.

Чемич М. Д. Клініко-лабораторні особливості цирозу печінки, асоційованого з вірусами гепатитів / М. Д. Чемич, А. О. Горбачевський // Інфекційні хвороби. – 2020. – № 3. – С. 66–72.

Шейко А. Г. Значення показників клінічного аналізу крові для визначення ступеня фіброзного процесу у хворих на хронічний гепатит С / А. Г. Шейко // Інфекційні хвороби. – 2023. – № 4. – С. 29–33.

Шейко А. Г. Значення показників клінічного аналізу крові для визначення ступеня фіброзного процесу у хворих на хронічний гепатит С  / А. Г. Шейко // Інфекційні хвороби. – 2023. – № 4. – С. 29–33. : табл. – Бібліогр. в кінці ст.

Шейко А. Г. Значення показників клінічного аналізу крові для визначення ступеня фіброзного процесу у хворих на хронічний гепатит С / А. Г. Шейко // Інфекційні хвороби. – 2023. – № 4. – С. 29–33. : табл. – Бібліогр. в кінці ст.

 

На варті здоров'я ( 27 липня – День медичного працівника України)

 

 

 Є професії, які вимірюються не лише знаннями, досвідом чи кількістю виконаних завдань. Є професії, де кожне рішення може стати межею між  болем і надією, між життям і смертю. Саме такою значущою  є праця медичних працівників, які 27 липня відзначають професійне свято.

 👏 Під час повномасштабної війни українські медики, без перебільшення, справжні герої, які рятують життя військових і цивільних під час ракетних ударів, працюють у прифронтових лікарнях та евакуаційних потягах. 

 

 На жаль, війна забрала життя сотень українських медиків. За даними проєкту «Посвіт пам'яті», за роки повномасштабного вторгнення росія вбила щонайменше 500 медичних працівників. Тож медики України сьогодні є не лише представниками гуманної професії, а й захисниками життя  разом з військовими.  

 

📈 Сучасна українська медицина стикається із безліччю викликів : навантаження на лікарні, нестача медичних кадрів, дискусійність певних новацій  і професійне виснаження людей у білих халатах  стали серйозними випробуваннями для медичної галузі.

🔰 Водночас високий професіоналізм лікаря – це не лише правильний діагноз і якісне лікування.  Українське суспільство прагне такої медицини, у якій поєднаються сучасні технології, гідні умови праці медиків та постійний розвиток медичної етики – уважне та доброзичливе спілкування з пацієнтом, незалежно від віку чи соціального статусу. Стратегія розвитку розвитку системи охорони здоров'я України до 2030 року охоплює ці важливі пріоритети, які, якщо будуть зреалізовані,  мають прокласти шлях до таких нововведень: 

 пацієнтоорієнтована система – у центрі уваги перебувають потреби людини, а не медичного закладу;

 подальший розвиток Програми медичних гарантій, щоб більше безоплатних медичних послуг були доступними українцям;

 розвиток реабілітації та психічного здоров'я, особливо для військових і цивільних, які постраждали від війни; 

 цифровізація охорони здоров'я – розширення можливостей електронної системи eHealth, електронних медичних записів і цифрових сервісів; 

 наближення української медицини до стандартів Європейського Союзу та створення стійкої системи охорони здоров'я. 

 

 

💗 Українська медицина сьогодні – це понад 400 тисяч фахівців. У таку святкову мить з особливою надією дивиться у майбутнє і медична спільнота Волині – майже 17 тисяч  працівників охорони здоров’я. Із них приблизно 3,5 тисячі – лікарі, понад 7 тисяч – медичні сестри та брати, а  також молодший медичний персонал, фармацевти, фельдшери, парамедики... 

 

🌹День медичного працівника України – це нагода висловити щиру вдячність усім, хто обрав благородну місію лікувати, підтримувати та берегти життя. Нехай у ваших нелегкій праці буде більше радісних моментів одужання тих, хто звернувся до вас за допомогою, а кожен робочий день нехай приносить відчуття гордості за обрану професію. Миру вам, безпеки, добробуту і вдячних пацієнтів! 

У відділі наукової медичної літератури Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки діє постійна книжкова виставка "Є така професія  – оберігати життя", яка знайомить користувачів з новими надходженнями та найбільш популярними виданнями на медичну тематику. На полицях виставки – і профільна література для лікарів, і пізнавально-медична – для широкого кола читачів. У медичному всесвіті відділу ви завжди знайдете важливі  новинки  і цікаві раритети!

Модест Левицький – видатний лікар-гуманіст (до 160-річчя від дня народження)

Є постаті, чиє життя стає прикладом справжнього служіння іншим.  Саме таким був Модест Левицький – не лише  лікар-професіонал, який опікувався родинним здоров'ям Косачів і був близьким другом Лесі Українки, а й відомий письменник, культурний діяч та патріот УНР. Його доброта, людяність і безмежна відданість своїй справі залишили глибокий слід у серцях сучасників. Згадуючи Модеста Левицького   з нагоди 160-ї річниці від Дня народження, ми відкриваємо для себе історію людини, яка довела: справжня велич вимірюється не нагородами, а добром, яке ти залишаєш після себе. Детальніше про долю нашого талановитого земляка-патріота, сповнену професійних і творчих здобутків, дивіться у відео.

 

Запрошуємо до Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки, аби гортаючи сторінки книг, сповна відкрити для себе  багату творчу спадщину Модеста Левицького та поглянути на його тернистий життєвий шлях через призму дослідницьких статей та біографічних видань. Приходьте до бібліотеки за історією, яка надихає!

Корсак І. Ф. Тиха правда Модеста Левицького. Капелан Армії УНР. Гетьманич Орлик : романи / І. Ф. Корсак. – Київ : Ярославів Вал, 2021. – 434 с. – (Історичні твори : в 10 т. ; т. 3).

Коць Л. Модест Левицький і Волинь (13 (25) липня 1866 року – 16 червня 1932 року) / Л. Коць // Волинь – край козацький. Педагогічне краєзнавство: стратегічні орієнтири сучасного освітнього процесу : зб. матеріалів V Всеукр. наук.-практ. конф., 12 жовт. 2021 р. / упоряд. А. В. Хитрик. – Луцьк, 2021. – С. 57–60.

Кучеренко О. Волинь у житті українського письменника, педагога і громадського діяча М. П. Левицького / О. Кучеренко // Волинь у житті та творчості письменників : зб. наук. пр. / упоряд. Н. Г. Сташенко. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Луцьк, 2007. –  С. 89–85.

Ліпницька І. Жанр сатирично-гумористичного оповідання у творчості Модеста Левицького / І. Ліпницька // Визвольний шлях. – 2006. – № 6. – С. 50 – 59.

Онуфрійчук М. А. Модест Левицький ; Явір Модеста Левицького ; Модест Левицький – композитор ; Рідне, лагідне, щедре слово  // З минулих літ : статті, есеї, інтерв'ю / М. А. Онуфрійчук. – Луцьк, 2018. – С. 246–248, 249–252, 253–254.

Сташенко Н. Олена Пчілка про "тиху правду" оповідань Модеста Левицького / Н. Сташенко // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олена Пчілка і родина Косачів в історії інтелектуальної еліти України та Волині : матеріали XXXIII Всеукр. іст.-краєзн. наук. конф., присвяч. 160-річчю від дня народж. Олени Пчілки та 60-річчю з часу створення Колодяжнен. літ.-меморіал.  музею Лесі Українки, м. Луцьк – с. Колодяжне, 30 черв. – 1 лип. 2009 р. : наук. зб. – Луцьк, 2009. – Вип. 33. – С. 70–72.

Сяйво душі Модеста Левицького : (життя і творчість). – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 298 с.

Ціборовський О. М. Левицький Модест Пилипович / О. М. Ціборовський // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г.  Шевченка. – Київ, 2016. – Т. 16 : Куз-Лев. – С. 667.

Порядок – понад усе: педантизм відомих особистостей

 

 Чимало митців і науковців за життя вважалися диваками – через свою виняткову пунктуальність, надмірну акуратність, чітко визначений розпорядок дня, перебільшену заклопотаність власним здоров’ям тощо. Гіпертрофована увага до деталей і формальних правил є визначальною особливістю педантично акцентуйованих особистостей, або ж ананкастів (за класифікацією К. Леонгарда). Вони відповідальні, сумлінні, дисципліновані й водночас схильні до нав’язливих думок, страху припуститися помилки. Люди із цим типом характеру зазвичай стримані, але здатні гостро реагувати на порушення порядку, який для них є фундаментальним. Завітайте до Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки в відділ наукової медичної літератури та ознайомтесь із   журналом "Нейроньюс" №4 за 2026 рік, де в повному обсязі представлена  стаття про педантизм відомих людей.

 

 

 

 Іван Нечуй-Левицький

 

 Класик української літератури Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838–1918) відомий як автор повістей «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», «Хмари» й інших творів про життя селян та інтелігенції. За словами біографа, письменник вів «якесь розмірене, майже машинове життя». Усі його звички були незмінними і чітко регламентованими. У наперед визначені години чоловік працював, регулярно видаючи кожного року по одній повісті й кілька оповідань. Містяни посміювалися, що за ним можна звіряти годинник, адже щодня рівно о 15:00 Іван Семенович вирушав наодинці на прогулянку й завжди тим самим маршрутом — Володимирською вулицею до фунікулера і назад Хрещатиком.

 Спати митець лягав рівно о 22:00 – незалежно від обставин. Так, 1904 р. українська громадськість широко відзначала 35-річчя його літературної діяльності, привітатити його приїхали такі відомі діячі, як М. Коцюбинський, Б. Грінченко, Д. Яворницький, М. Лисенко, Олена Пчілка та багато інших. Після урочистої частини відбувся бенкет. Іван Семенович уважно слухав віншувальні промови, а потім раптово підвівся і сказав, що мусить уже йти, бо о 22:00 має спати. Гості збентежилися, але продовжували святкування до півночі вже без ювіляра.

 

 

 

 Цікаво, що Нечуй-Левицький став першим пенсіонером Української народної республіки. Так, 30 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила призначення йому персональної пенсії, яку, однак, не встигли виплатити, бо за три дні самотній митець помер у доброчинному притулку від недоїдання.

 

 

                                              Чарльз Дікенс

Англійський прозаїк Чарльз Дікенс (1812–1870) увійшов у історію світової літератури завдяки своїм романам «Пригоди Олівера Твіста», «Девід Копперфільд», «Холодний дім» тощо. У хлопця було важке дитинство: коли батько-клерк через борги потрапив до в’язниці, він як старший син із восьми дітей змушений був залишити школу і в 12 років піти за копійки працювати на фабрику.  Один із його автобіографічних героїв говорить: «Я ніколи б не зміг нічого досягти в житті без

тих звичок, які виробив у себе: акуратність, пунктуальність, старанність». «Я точний, як годинник на будівлі Головного штабу», – характеризував себе Дікенс. На призначені зустрічі він завжди приходив вчасно і ніколи не пробачав тих, хто спізнювався. Розписаним до хвилини був протягом багатьох років і розпорядок його дня. Письменник прокидався чітко о 7:00, снідав о 8:00, із 9:00 до 14:00 (з незначною перервою на обід) працював у кабінеті, а потім здійснював 3-годинну прогулянку. Вечеря відбувалася о 18:00 та, як усі інші прийоми їжі, це означало, що вся сім’я мала сісти за стіл із першим ударом годинника. Сім’ю ж Чарльз мав велику: в нього та його дружини Кетрін народилося десятеро дітей, і всі вони беззаперечно дотримувалися правил і вимог тата, а він пильно за цим стежив.

Педантизм Чарльза проявлявся і в надмірній прискіпливості до деталей інтер’єру. Всі меблі в будинку митця розставлялися згідно з його задумом: місце кожного стільця чи стола було визначене із точністю до квадратного дюйма. Наділений фотографічною пам’яттю, митець щодня обходив усі кімнати з перевіркою, а також не забував зазирнути до стайні, псарні й у сад. Від’їжджаючи у справах, він писав дружині: «Слідкуй, щоб предмети стояли на своїх місцях. Ненавиджу безлад». А коли Дікенс зупинявся в готелі – навіть на одну ніч, то обов’язково змінював усю обстановку номера, а свої речі розкладав із такою ретельністю, ніби збирався прожити там кілька місяців.

 

         Льюїс Керролл

 

Англійський письменник Льюїс Керролл (справжнє ім’я — Чарльз Доджсон) (1832–1898) відомий як автор казок «Аліса у Країні Див» та «Аліса в Задзеркаллі». Проте це лише одна грань його різносторонньої натури.  Третій з 11 дітей сільського священника, хлопець відзначався видатними інтелектуальними здібностями і блискуче закінчив Оксфорд, де потім залишився викладати математику. Керролл мав сан диякона, крім казок, писав наукові трактати, а ще був одним із піонерів фотографії.

 Керролл ніколи не одружувався і 47 років прожив Оксфорді, де мав репутацію педанта. Його лекції були «сухими» та монотонними, а студенти потерпали від його повчань. Чоловік суворо дотримувався розпорядку дня працював, їв і прогулювався завжди у чітко визначений час.

Навіть із найнезначніших приводів він розробляв цілі меморандуми й укладав брошури, наприклад, «Вісім-дев’ять мудрих слів про те, як писати листи» або рекомендації для бібліотек, як краще розставляти книги. До речі, це саме Керроллу належить ідея вказувати назву книги на корінці, щоб її було легше знайти.

Водночас одним із найпристрасніших захоплень, якому митець присвятив 24 роки, стала дагеротипія (ранній спосіб фотографування). Мокрий колодієвий процес, що лежав у її основі, був надзвичайно складним і потребував неабиякої марудності в роботі з реактивами. Льюїс зі справжньою одержимістю не лише дотримувався всіх технологічних тонкощів, а й багато уваги приділяв мистецькій складовій, ретельно підбираючи моделі та розробляючи композицію. Це зробило його одним із найкращих майстрів художньої фотографії вікторіанської доби. Незважаючи на суто англійську консервативність, Керролл радо вітав усі інновації та навіть сам здійснив кілька винаходів — наприклад, нові моделі велосипедного керма, мірної шкали для рідин, поштової скриньки, конверт із клейкою стрічкою тощо. Він жив досить скромно, але регулярно допомагав родичам і жертвував благодійним фондам.

 

                                                      Іммануїл Кант

 

Німецький філософ, один із центральних мислителів епохи Просвітництва

Іммануїл Кант (1724–1804) є творцем видатних праць «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика судження» тощо. Він народився у багатодітній глибоко релігійній сім’ї ремісника. Маючи ваду розладу скелету (зменшений об’єм грудної клітки) та схильність до іпохондрії, він чим далі більше переймався власним здоров’ям і приблизно до 40 років розробив цілу систему «максим» – спеціальних правил, суворе дотримання яких сприяло продовженню його життя. Власна система підтримання здоров’я Канта отримала назву дієтетика. Оскільки він не довіряв лікарям, а медичні препарати називав отрутою для своєї слабкої нервової системи, то поставив за мету запобігати виникненню хвороб. Наприклад, одним із постулатів мислителя було тримати голову, ноги і груди в холоді. Тому в його спальні вікна мали бути зачинені круглий рік, щоб зберігати постійну температуру +15 °C. «Якщо ти не керуєш своєю натурою, то вона керує тобою», — писав Кант.

До старості філософ не мав помітних проблем зі здоров’ям, але на схилі віку його вироблений розпорядок життя дав збій на тлі розвитку в нього деменції (детальніше про це читайте в «НейроNews», № 7, 2012).

    

                             
Англійський натураліст Чарльз Дарвін (1809–1882) є основоположником теорії еволюції та автором фундаментальної книги «Походження видів шляхом природного відбору». У молодості Дарвін відзначався міцним здоров’ям, був спортивним і витривалим. Проте незабаром після повернення з експедиції в нього проявилися ознаки хвороби нез’ясованої етіології, яка переслідувала його наступні три десятиліття (детальніше про це — в «НейроNews», № 3–4, 2022). Занепокоєний різними симптомами, чоловік щодня (зранку і ввечері) занотовував найдрібніші нюанси свого фізичного та психічного самопочуття до спеціального щоденника, вказуючи також застосовані ліки і процедури. Через нездужання Чарльз переїхав із сім’єю з Лондона в село та виробив для себе чіткий режим, якого незмінно дотримувався з точністю до хвилини впродовж 40 років. Цікаво, що післі 60 років стан здоров’я  Дарвіна різко поліпшився, й останнє десятиліття він прожив в несподівано хорошому самопочутті, але свій установлений порядок уже не змінював.

       

 

 

    Чарльз Дарвін

Рубрика "Фітотерапія з книжкової полиці" : чорниця - смачна турбота про здоров'я!

                                                                       "Лікар лікує, а природа зцілює"

 🌞 Літо щедро дарує нам безліч смачних ягід, але серед них є одна, яку неможливо оминути у нашій рубриці. Маленька, непримітного кольору, чорниця ховається серед лісової зелені, не привертаючи зайвої уваги.  Однак  її скромний вигляд приховує справжній природний скарб.  Що ж робить цю лісову ягоду такою особливою? Ось кілька штрихів  до фітотерапевтичного "портрету" цілющих  чорних  намистин. 

                                                           Цікаві факти про чорницю

🫐Чорничник може жити десятки років. Одна рослина здатна існувати понад 30 років, а завдяки підземним пагонам (кореневищам) утворює цілі чорничні галявини.

🐝 Без джмелів урожай був би значно меншим. Хоча чорниця може частково самозапилюватися, основну роль у запиленні відіграють джмелі та інші комахи.

🐻 Чорниця – важлива ягода не лише для людей. Нею живляться десятки видів тварин: ведмеді, олені, птахи, лисиці, куниці, гризуни та навіть деякі види метеликів. Для багатьох лісових мешканців це важливе джерело поживних речовин улітку.

📜 Люди використовують чорницю вже майже тисячу років. Вона згадується як лікарська рослина ще в середньовіччі. Вже у знаменитому англійському травнику «The Grete Herball» (1526) чорницю описували як рослину, корисну для шлунку та кишківника.

 

                                              Лікувальні властивості чорниці 

✅ Потужна антиоксидантна дія
Чорниця містить велику кількість антоціанів – природних пігментів, які надають ягодам темно-синього кольору. Вони допомагають захищати клітини від оксидативного стресу, пов'язаного зі старінням і розвитком багатьох хронічних захворювань. Лісова чорниця  містить 300–700 мг антоціанів на 100 г свіжих ягід і це значно більше, ніж  в ожині, чорній смородині чи вишні. 

✅ Підтримка здоров'я серця і судин
Регулярне вживання чорниці може сприяти покращенню функції судин,  нормальному артеріальному тиску та зниженню ризику серцево-судинних захворювань у складі збалансованого раціону.

✅ Користь для головного мозку
Деякі дослідження свідчать, що поліфеноли чорниці можуть позитивно впливати на пам'ять, увагу та інші когнітивні функції, особливо в людей старшого віку.

✅ Підтримка здоров'я очей
Чорницю часто пов'язують із покращенням зору. На сьогодні переконливих доказів того, що вона покращує нічний зір або лікує захворювання очей, немає. Водночас антиоксиданти можуть сприяти загальному здоров'ю тканин ока.

✅ Сприятливий вплив на травлення
Свіжі ягоди містять харчові волокна, які підтримують нормальну роботу кишківника. Водночас висушені плоди традиційно використовували як в'яжучий засіб при діареї, і цей ефект пов'язують із вмістом дубильних речовин.

✅ Допомога у контролі рівня глюкози
Деякі дослідження показують, що регулярне вживання чорниці може позитивно впливати на чутливість до інсуліну та обмін глюкози. 

 

                                 Коли збирати і як вживати чорницю

Сезон чорниці в Україні зазвичай триває з кінця червня до серпня, хоча точні терміни залежать від регіону і погодних умов. На Поліссі  ягоди достигають дещо раніше, тоді як у Карпатах сезон може тривати до кінця серпня.

Найкраще збирати чорницю в суху погоду, коли ягоди повністю достигли: вони мають рівномірне темно-синє або майже чорне забарвлення та легко відокремлюються від кущика. Недозрілі ягоди містять менше цукрів і біологічно активних речовин.

Під час збору варто дбайливо ставитися до чорничників. Використання спеціальних «гребінок» значно пришвидшує процес, однак може пошкоджувати рослини та зменшувати майбутній урожай.

Найбільш корисними є свіжі ягоди. Водночас навіть після заморожування чорниця зберігає значну частину антоціанів, клітковини та мінералів, тому є чудовим варіантом зміцнення здоров'я поза сезоном.

 

 

Дорослій людині достатньо 100–150 г свіжої чорниці на день як частини різноманітного раціону. 

 

 

 

  Чорниця – смачна улюблениця  багатьох українців. І вона вже починає дозрівати в тіні лісу,  щоб  подарувати нам трохи літа, трохи здоров’я і трохи спокою.  І що більше дізнаєшся про чорницю, то цікавішою вона стає. Завітайте до відділу наукової медичної літератури Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки, щоб відкрити для себе ще більше пізнавально-лікувальних фактів про цю лісову ягоду на сторінках книг!